I am a bookworm =)

А давайте – наступного разу текст про книгу англійською! Такий собі виклик)

“Уна і Селінджер”: (не)вигадана історія

Почну зі спойлерів: упевнена, що у французькій мові є відповідний прикметник тому, як вчинив Бегбедер із цією книгою – “нахабство, що викликає захоплення”. Інакше пояснити собі всю цю махінацію я не можу!

Made in Ukraine: відкриваємо заново

Я егоїстка – запис “у чернетках” вже рік, я користуюся цими брендами, а практично нікому й не розповідаю… Егоїстка!

Отже, про національні бренди та економію.

Слова остались мне…

Я ненавидела слова
и любила их,
и надеюсь, что составила их правильно.

Маркус Зузак

Книга, де головною дійовою особою є не герої і не ангел, як намагається нас переконати автор, – а книги, слова… Якщо я б писала наукову статтю про пропаганду – я би почала з якогось уривку із Зузака.

“Позаконкурсні” книги

Кілька наступних записів написані рік тому. Думка автора може не збігатися з думкою… автора рік тому.

***

У перервах між тими книгами, які я читаю у рамках курсу, читаю й інші. Зокрема, Джона Стейнбека і Вільяма Сарояна. Сарояна прочитала кілька творів – “Гроздья гнева”, “О мышах и людях”, “Жемчужина”. Вирішила поки більше не читати – бо трохи… депресивний він, чи що? Де оптимізм, де геппі-енд? Видно, в його час це не було вимогою успішної книжки)

Осінь

Вечір. Дощ. У цьому є своя краса. Особливо якщо не треба нікуди виходити. Подивившись фільм чи прочитавши книгу – сидить щось робиш – і раптом відводиш погляд вбік і бачиш нічного метелика, який б’ється у вікно. Мить – метелика нема. І стає якось сумно.

Лил дождь. Он лил не переставая семь лет подряд; тысячи и тысячи дней, с утра до ночи, без передышки дождь лил, шумел, барабанил, звенел хрустальными брызгами, низвергался сплошными потоками, так что кругом ходили волны, заливая островки суши. Ливнями повалило тысячи лесов, и тысячи раз они вырастали вновь и снова падали под тяжестью вод.

Рей Бредбері, “Все літо в один день”

Селінджер: цитати

Тривалий час Сел був моїм улюбленим автором, і після нього не знайшлося (поки) того, чиї усі б твори так легко сприймалися і були такими близькими. Його мова сповнена сарказму, ідеї – оригінальні, слова – прості і зрозумілі. От і весь рецепт успіху, як на мене 🙂 Говорять, будуть знімати “Над прірвою у житі” – ну, не знаю… Побачимо. Плюватись поки рано 🙂

Під катом – кілька цитат із “Френні” і “Зуї”. Переклад Райт-Ковальової, курсив збережено, жирним виділено мною.

Всьо чотко

Не сумно. Ні, звістка приголомшила і вибила з колії, ще й зразу не зрозуміла, про кого це… Думала, його так і звуть – Кузьма. А він Андрій.

Не сумно, бо – і сил нема на сум, і… слухаю музику, дивлюся відео, слухаю інтерв’ю – веселий 🙂 світлий 🙂

Пам’ятаємо, бо є що пам’ятати, слухаємо, бо є що чути. І напевно, то достатньо – надто мудрих на землі Бог не держить, собі бере, йому теж треба трохи жартів і “фірмового” суржику 🙂

Спочивай з Богом.

І – як написав Положинський, було б добре, якби слухали живим. Ну але… шо слухали, то слухали, шо нє – то нє. шо ж зробиш. слухаєм зараз і внікаєм.

Селінджер і Барт: Open Yale Course on American Novel

Чекала-чекала я теми Селінджер, мало не весь курс почала, щоб почути, що ж я випустила з книги і… та небагато я й випустила. У принципі, все зрозуміла правильно 🙂 Що ж – це свідчить тільки про одне: якщо читати якусь книгу дуже багато разів і любити її тривалий час – можна дати аналіз у дусі викладача Єльського університету 🙂 Що, з одного боку, спонукає читати ще, а з іншого – слухати розумніших людей і в випадку не настільки любої серцю книги таки прислухатися до чужої думки. І спокійно рухатися далі, у пошуках саме тієї, що надихатиме.

Не скажу, що це став Барт. Англійський варіант однієї (!) його розповіді я таки знайшла, і з великими труднощами ще й читала, російського перекладу в книгарнях нема, купила його іншу книгу, читала-читала, читала-читала, слухала лекцію по Барту, слухала – і вирішила не паритися 🙂 Все-таки то постмодерна література, яку, висловлюючись сленгом, хрєн поймеш. Тому рухаюсь далі, за день прочитала “Выкрикивается лот 49” Томаса Пінчона і приступаю до прослуховування. Мої думки з приводу і без, а також улюблені цитати Села будуть скоро. Досить скоро, якщо я знову не заб’ю на вордпрес в угоду своїм лінощам та різноманітній роботі, що висасує геть усю мою креативність.

А на цьому – привіт Вам у Новому році! 🙂

Мандрівні серця

Я таки дочитала Джека Керуака “У дорозі” – і чи книга, чи то такий настрій, чи купа подій, які наклалися одна на одну, а може, все разом – але починала читати із повним несприйняттям, а закінчила… А закінчила, багато в чому “проникшись” книгою. І за інших умов, маю сказати, не подужала б книгу ні за що.